Можна назвати низку кадрових проблем, вирішення яких слід виділяти досить багато (тривалі цілісні періоди) часу: призначення відповідального рішення цільових завдань; покладання певних обов’язків на начальника нового відділу організації або нового начальника вже наявного відділу;
вирішення питання про висування на вакантну посаду співробітника, що володіє необхідними знаннями в галузі маркетингу, але недостатньо підготовленого в технічному відношенні, або, навпаки, має високий рівень технічних знань, але мало розуміється на маркетингу, і т. д. Прийняття кадрових рішень займає багато часу з тієї простої причини, що Бог створив людей не як ресурси для організації. Вони створені не для виконання завдань, які ставить перед ними організація, і їх не можна переробити з цією метою. У кращому випадку деякі з них підходять для тієї чи іншої діяльності майже ідеально.
Отже, на роботу з реальними людьми (а інших у нашому розпорядженні просто немає) потрібно дуже багато часу, роздумів, суджень та оцінок. У селян – слов’ян Східної Європи – є таке прислів’я: «Чого немає в ногах, треба пам’ятати».
Її можна вважати своєрідною версією закону збереження енергії. І головне, це прислів’я є чимось на кшталт закону збереження часу.
Чим більше часу ми забираємо у завдань «ніг», тобто зменшуємо обсяг фізичної, ручної праці, тим більше часу змушені витрачати на роботу «голови» – на розумову діяльність. Чим більше ми полегшуємо життя рядовим працівникам, у тому числі виробничим робітникам та дрібним клеркам, тим більше роботи перекладається на плечі працівника розумової праці.
Очевидно, вилучити з трудового процесу такий елемент, як додаток знань, не можна: сьогодні він стає все більш необхідною умовою розвитку.